Тих, хто виїхав за кордон після 24 лютого 2022 року чи навіть задовго до війни та досі не повернувся, українські урядовці чомусь називають “ухилянтами”. Останніми місцями велось багато розмов з приводу того, чи можливо провадити правовий механізм повернення чоловіків на батьківщину.
Професійне розяснення щодо депортації
Згідно з законодавством Євросоюзу депортація – це складний процес. який реалізується лише на підставі серйозних фактів; одного бажання Умєрова чи Подоляка тут недостатньо. Звичайно. українські чиновники були б не проти повернення кількох сот тисяч чоловіків призивного віку до України, оскільки проблема з мобілізацією тоді була б частково закритою. Але саме поняття “депортація” може бути реалізоване тільки у випадку, якщо чоловік, який виїхав, вчинив кримінальне правопорушення в Україні чи іншій країні, де зараз перебуває. Адвокати наголошують: йдеться саме про кримінальне, а не адміністративне правопорушення.
Що говорить представник Гельсінської спілки
Директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко надав професійний коментар із цього приводу: “Депортувати особу можна тільки після відповідної судової постанови. У кожному випадку ситуація має розглядатися через судові органи і, відповідно, для цього потрібно мати підставу. Україна повинна звернутися щодо конкретної особи, що вона є злочинцем. Не правопорушником, а саме злочинцем. Тільки в такому разі її можуть депортувати. І фактично ми говоримо вже про процедуру екстрадиції”.
Днями один із польських публічних представників – відставний генерал Вальдемар Скшипчак – висловив свою позицію щодо українців. Він вважає, що всіх чоловіків треба повернути до України примусово, аби допомогти київському урядові “закрити” мобілізацію.
