На думку Максима Кріппи, індустрія кіберспорту в Україні переживає не просто фазу зростання — вона входить у новий етап свого розвитку. Як власник NAVI та президент Федерації кіберспорту України (UESF), він спостерігає, як ця сфера поступово перетворюється з нішового хобі на вагомий культурний і економічний феномен.
В інтерв’ю Forbes Ukraine (проєкт BrandVoice) Кріппа зазначив, що інтерес до кіберспорту з боку глядачів стабільно зростає, однак ще більш вражаючі зміни відбуваються у фінансовому вимірі. Якщо у 2022 році ринок електронного спорту в Україні оцінювався в десятки мільйонів доларів, то сьогодні він демонструє впевнене зростання, що відкриває нові можливості для гравців, інвесторів і самої держави.
За його словами, наша країна має реальний шанс стати впливовим гравцем у глобальній кіберспортивній екосистемі. І це — не лише питання інвестицій, а й здатності мислити стратегічно та діяти на випередження.
Український кіберспорт: з чого починалась велика гра
Український кіберспорт бере свій початок ще з 1990-х, коли комп’ютерні клуби стали осередками для перших геймерів. У цих просторах формувалася спільнота, проводилися аматорські турніри, а майбутні професіонали, як-от Андрій Городенський, Євген Золотарьов, Олексій Кучеров та Аміран Рехвіашвілі, робили свої перші кроки.
На початку 2000-х Україна почала інтегруватися в глобальну кіберспортивну сцену. Одним із ключових моментів стала участь команди A-Gaming у World Cyber Games 2009 — українці посіли третє місце, заявивши про себе на міжнародному рівні.
Поява стабільного інтернету відкрила нові можливості: онлайн-турніри витіснили локальні змагання, з’явилися перші організатори. У 2009 році засновано NAVI, а вже наступного року відбувся всеукраїнський турнір GameXP. Відтоді Україна поступово перетворюється на потужного гравця світового eSports.
Окрім NAVI, в українській кіберспортивній екосистемі активно розвиваються й інші команди — B8, Monte, Passion UA та інші. Водночас саме NAVI залишається беззаперечним лідером української сцени — це бренд із глобальним ім’ям, який здобував титули чемпіонів світу та формував стандарти професіоналізму в індустрії.
Сучасна модель кіберспортивного ринку: як усе влаштовано
Як зазначає Максим Кріппа, сучасний кіберспорт — це розгалужена система з чітко розподіленими ролями. У ній ключові позиції займають видавці, які створюють ігри та контролюють права на них, турнірні оператори, кіберспортивні клуби та бродкастери, відповідальні за трансляції. Кожен проєкт має власну екосистему й правила гри.
Для прикладу, Riot Games самостійно керує турнірами своїх ігор, тоді як Valve відкриває можливості стороннім організаторам — таким як ESL чи BLAST. Такий підхід дає клубам більше гнучкості в участі та пошуку партнерів.
Бродкастинг — окрема ланка. Компанії купують права на трансляції, і в деяких випадках — як у Maincast — отримують ексклюзив. Водночас, деякі видавці дозволяють стримерам показувати матчі без ліцензій.
Кріппа також наголошує: команда — не завжди організація. Команди можуть існувати окремо або бути частиною мультигеймінгових структур, а на турніри потрапляють як через кваліфікації, так і за прямими інвайтами.
Бюджети, спонсори та прибутки: як працює фінансова складова кіберспорту
У перші роки становлення професійного кіберспорту фінансова модель клубів була майже повністю побудована на спонсорстві. Деякі організації отримували до 99% своїх доходів саме від партнерів, тоді як призові відігравали другорядну роль. Така залежність робила систему вразливою: розрив контракту міг поставити під загрозу зарплати гравцям і базові витрати.
Зараз ситуація змінилася. У зрілих клубів структура прибутків стала більш збалансованою. Як пояснює Максим Кріппа, в NAVI дохід розподіляється приблизно так: 30% — спонсорські контракти, ще 30% — партнерства, 20% надходить із продажу цифрових предметів і роялті, 15% — призові, а решта — це мерч.
Для гравців основний дохід — це зарплата від клубу, відсоток із виграних турнірів, прибуток від in-game контенту та, за умов дозволу від організації, — власні угоди з брендами. Частину цих комерційних активностей, як правило, отримує і клуб.
Також у лютому стало відомо, що новим президентом Української федерації електронного спорту (UESF) став Максим Кріппа. У своїй першій заяві на цій посаді він окреслив основні пріоритети для розвитку індустрії.
За словами Кріппи, Федерація не має перетворитися на закриту структуру з формальними функціями. Навпаки, її завдання — стати відкритим і зрозумілим майданчиком для взаємодії між гравцями, державними інституціями та кіберспортивною спільнотою. Один із ключових напрямів — створення чіткої та прозорої системи національних чемпіонатів без зайвої бюрократії.
